Реєстрація прав власності на нерухоме майно
Відповідно
до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) право
власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх
виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації
відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час
реєстрації відповідної заяви (частина дванадцята статті 15 Закону).
При цьому, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня
набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у
часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність
особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного
законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства
застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним
чинності. Що стосується моменту виникнення права власності до 01.01.2013, то він
визначався по-різному, в залежності від способу набуття права власності на
нерухоме майно:
Так системний аналіз норм Кодексу дає підстави стверджувати, що право власності
на:
1) нновостворене нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
2) нерухоме майно, що набувалося за набувальною давністю;
3)нерухоме майно, що успадковувалося, виникало лише з моменту
державної реєстрації права власності
на це майно.
Що стосується моменту виникнення права власності на нерухоме майно, яке
набувалось на підставі договору, то слід зазначити, що право власності на майно
за договором, який підлягав нотаріальному посвідченню, виникало у набувача з
моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду
про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягав державній реєстрації, право
власності у набувача виникало з моменту такої реєстрації.
|
