ДЕРЖАВНА
РЕЄСТРАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
Однією з форм
діяльності органів юстиції у забезпеченні державної правової політики та невід’ємним
засобом захисту прав і свобод людини є здійснення правової експертизи та
державної реєстрації нормативно-правових актів. Державній реєстрації на
сьогоднішній день в управлінні юстиції підлягають нормативно-правові акти
територіальних органів центральних органів виконавчої влади та державної
адміністрації, її управлінь, відділів, структурних підрозділів.
Така реєстрація
проводиться відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року №493 «Про
державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів
виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року
№731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових
актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі - постанова №731) та
інших нормативно-правових актів, що регулюють питання подання
нормативно-правових актів на державну реєстрацію та проведення їх державної
реєстрації, скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових
актів, занесених до державного реєстру. Процедура державної реєстрації
застосовується щодо нормативно-правових актів будь-якого виду (постанови,
накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:
а) зачіпають
соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні
інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України,
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і
протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість
яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики
Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють
чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;
б) мають
міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів
виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав
нормативно-правовий акт.
Зазначена
процедура не застосовується до актів персонального характеру; дія яких
вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень,
інструкцій та інших, що містять правові норми; оперативно-розпорядчого
характеру (разові доручення); якими доводяться до відома підприємств, установ і
організацій рішення вищестоящих органів; спрямовані на організацію виконання
рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів
виконавчої влади, що не мають нових правових норм; рекомендаційного, роз’яснювального
та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз’яснення, у тому числі
податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні
стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні
довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо
державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
Одним із
основних напрямів вдосконалення порядку здійснення органами юстиції функції
державної реєстрації, є механізм контролю за дотриманням суб’єктами
нормотворення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Існує декілька видів такого контролю.
Так, пунктом 1
постанови №731 органам юстиції, що здійснюють державну реєстрацію нормативно-правових
актів, надано право перевіряти додержання законодавства про державну реєстрацію
нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання таких актів на
державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і
недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених
порушеннях.
Результати
проведених перевірок свідчать про те, що до цього часу існує проблема
застосування суб’єктами нормотворення незареєстрованих нормативно-правових
актів. Такі акти, по-перше, є не чинними, оскільки не проходять державну
реєстрацію, по-друге, вони не проходять правової експертизи і, як правило,
суперечать законодавству. Аналізи виявлених за результатами перевірок
незареєстрованих нормативно-правових актів свідчать про те, що суб’єкти
нормотворення врегульовують певні суспільні відносини шляхом прийняття
нормативно-правових актів з обмеженим строком їх дії, із перевищенням
повноважень, без погодження із зацікавленими органами та з порушеннями вимог
діловодства та нормопроектувальної техніки.
В.Єрмолінський, головний спеціаліст Новоодеського
районного управління юстиції.
|
